Замислилося небо
Серпнево-вереснево
І вищим стало, як у літі,
А хмари пожвавішали нівроку
Й лаштуються в дорогу,
Мов за лелеками у вирій,
Та за ними линуть нові,
Ще прудкіші, що обрали
Мій зеніт собі за вирій…
Прохолода покотилась
Над полями, над лугами,
Сивиною побілила
Круті скроні яворам…
Тільки сині ластівки
Із серпневими крильми
В тихім леті з пройденого літа
Припадають вереснево
До натрудженого шляху,
Щоб відчути молоде тепло
Рідної землі.
- Наступний вірш → Дмитро Чередниченко – Батько
- Попередній вірш → Дмитро Чередниченко – А я серпнево пригорнусь
(Оцінок ще немає)