Чи ще співать? Чи вже доволі?..
Ні… Ні… Нехай дзвенять пісні, —
Нехай розносять їх по полю
Вітри заквітчані, рясні.
Нехай плетуть вінки з шипшини,
З весняних срібно-теплих злив,
Нехай в піснях від бурь спочину
Й забуду все, що пережив.
Хоч я втомивсь, хоч сил немає:
— Співать! Співать аж до кінця!..
Бо ще цвітуть весняним маєм
Твоє… моє… усі серця.
Бо ще пісні в нас силу будять:
Струмком стреми-ж струмок пісень…
Нехай в піснях зустрінуть люди
Прийдешній день, Комуни день.
Чи ще співать? Чи вже доволі?..
Співать! Співать аж до кінця!
Бо ще цвітуть волошки в полі,
Бо ще цвіте весна в серцях…
