Одна нога в стременах…
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані рамена,
І голови нема.
А кінь стоїть і дремле:
— Куди ж його іти?—
До болю вгрузли в землю
Залізні копити.
Поглянув скоса оком:
— Коли б уже сідлав!—
І знову дрібним кроком
У далеч почвалав.
Іде, іде снігами
На південь, північ, схід,—
А вслід червоні плями,
А вслід червоний лід.
Іде, іде і стане,
До місяця ірже:
— Невже ж таки не встане?
Невже?
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Одна нога в стременах.
Сніги. Вітри. Зима.
Розрубані рамена.
І голови нема…
Ще вчора був веселий:
Не думав, що — кінець…
Сьогодні ж — леле!
Мрець…
