Зійшлись обоє на багнетах:
Старий-старий і молодий;
В одного: — Сину! — з-під кашкета.
В другого: — Батьку, одійди!..
Зійшлись і стали на хвилину,
Схрестили погляди на мить,—
Кашкет мовчить і жде на сина,
А син осикою тремтить.
На перекошені обличчя —
Не біль, не втома — дикий сказ:
— Хоч би вже швидше!.. Хоч би швидше!.
Хоч би за раз!..
І довго ждали б два багнети
(В очах кривавий перелив),
Та хтось іззаду з кулемета
Обох скосив…
