Вірші класиків > Дмитро Головко – У той рік заніміли зозулі

Дмитро Головко – У той рік заніміли зозулі: Вірш

У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кірзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік,
Без труни, загорнувши в ряднину…
А на ранок — помер чоловік.

У той рік і гілля, і коріння —
Всe трощив буревій навкруги…
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорботна німа край могил.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Головко – У той рік заніміли зозулі":

Читати схожі вірші:

  1. Леонід Глібов – Новий Рік
  2. Дмитро Павличко – Між нами завжди той повинен бути
  3. Дмитро Павличко – Живу, як той гірський потік
  4. Дмитро Чередниченко – Коло брами
  5. Микола Руденко – Вже другий рік нема зими
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Дмитро Головко – У той рік заніміли зозулі: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.