В обложеному Сухумі підрозділ квартирував на дачі Сталіна. Вечорами, сидячи на терасі, можна було споглядати, як внизу ворог бомбардує місто, як загасає море.
Субтропіки. Волого, тепло, дощ.
Картинка: краплі на нахабному обличчі
Якогось юнака і на
Прикладі автомату. В мокрих листях
Йдуть постаті у камуфльованих лахміттях.
Були й нема, мов марева колони,
І не повернуться ніколи.
Зелене листя. Теплий дощ. Спокійно.
І тимчасово не лякає смерть.
Все буде знищене: вогонь, повітря, твердь.
Дощ лишиться і краплі на обличчі юнака
Картинка в пам’яті, а пам’яті нема.
Є функції хвилястої одвічне коливання —
Історія триває як бомбардування.
