Черкащина. Перестигає виноград.
Вечірнє небо невимовне,
Серце повне і п‘яне
І поле чорне,
І як білий світ старе.
Вмирає день. Гностичне сонце
Торкається язичницьких дерев.
Язичництво до ранку забере
У сонця монополію карати.
Ще пів години перед тим,
Як темна мати
Постеле постіль просто неба нам з тобою,
А молоді дорогу для розбою,
А трьом царям світитиме звіздою,
Холодний яр збере перед війною
Анархію безладною юрбою…
Дерева і поля, і звуки ночі, зорі видно.
І розумієш, що міста спалити необхідно.
У серпні нам прості метафори потрібні:
Ніч — мати, зорі — сестри, місяць — брат…
Черкащина. Перестигає виноград.
