Дмитро Корчинський – На третю Книгу Царств: Вірш

Гора Кармель. На францисканський кляштор,
На дах два шекелі коштує краєвид
Сюди б гармату — панувати над ландшафтом.
Все гарно видно. Бог — артилерист.
А я його шукаю. Я — турист.
Стада туристів розстріляти б чудесами.
Тут був пророк. Я йду його слідами,
З гори в пустелю. Відчай. Торжество.
Жорстокі сумніви наповнюють Ніщо.
На скелях янголи. Під ними змії.
Ось сильний вітер перекотить хвилі
Піску. Суглоби вирве.
Не у вітрі Бог.
І землетрус розколе землю,
Вібраціям як Богу внемлю
І не почую. Це — не Бог.
І виникне вогонь і спалить небо
І очі витечуть вглядаючись дарма
І сонце це не Бог. Пітьма
І все завершиться. Не колихнеться волос.
І ось тоді почую голос.
Пронизливої тиші спуститься полог.
Пронизливої тиші голос —
В ньому Бог.