Наш час настане ще.
Сто з’їдеться шляхетних,
Зійде старшина із глибин портретів темних
Переступаючи червону бронзу рами
Недарма малярі їх малювали.
В музеях трісне скло
Над зброєю старою.
Руків’я радісно торкнеться
До нього звиклої долоні,
Заграє зголодніле лезо,
Іржа осиплеться з меча,
А шаблі досконалий вигин
Спітнілий вигин шиї до плеча
Геометрично тонко перетне
І перша кров додолу потече.
Сто з’їдуться, палатимуть міста.
Бандура, бубон і сопілка —
Там буде музика проста,
Там буде бійка. В поєдинках
На піки надягатимуть серця.
Летітиме розкішне полювання.
Жупанів блиск і сяйво хоругов.
Знов стане час поразок й перемог.
Смерть святкуватиме. Потреби
В металі гострому зростуть,
А ціни на життя впадуть
І знову панувати будуть козаки,
Знов свинопаси стануть пасти свині.
Ти чуєш звук далекої сурми?
Пожежі бачиш відблиски бліді?
На мить прокинься, повернися на живіт,
Молись, холопе, щоби сон твій не відбувся —
Пан від’їздив на триста літ
І ось він повернувся.
