Як і я теж захотів взяти участь у поетичному змаганні в Блуа
Від спраги помираю над струмком.
Страх спить в собі, коли дратує спокій,
І смерть стара жене життя кийком
До Заратустри на горі високій,
На золотій корові ніцшеокій
Тече метафізичним молоком.
І б’є метафізичним молотком,
І дівчина визискує очима.
Все вже було надвечір під мостом,
Хвостата зірка провіщає зло хвостом,
Я є замком, якщо Господь дверима,
Якщо Господь дверима і якщо
Китайці знають шлях в ніщо.
Дівча мовчить і ніч зрадлива.
Краду чуже і віддаю своє
Поцілувати чи вкусити?
Явлене не є.
Дрібниці вічні. Істини мінливі.
Старого в Греції нема, нового в Палестині
Ні елліна, ні іудея під Хрестом.
Ні тих в Блуа які як я
Зі спраги помирали над струмком.
