Садок вишневий, прибрана садиба
Край шляху на околиці села.
Бабуся наша на подвір’ї диба,
Верба в серпанок коси заплела.
А яблуня – улюблениця наша,
Яку на щастя батько посадив,
Глибокої криниці синя чаша
Та ластівок проникливий мотив,
Та ластівок проникливий мотив.
А я стою, стривожена у смутках,
І тішить сподівання ще мене.
А, може, знов до болю рідна хустка
Метеликом у соняхах майне?..
А, може, знову батько вийде з хати
І краплі сліз кришталяться в очах,
Вже не запросять мене батько й мати
До хати, що в малинових кущах,
До хати, що в малинових кущах.
Завмерло все і кличу: “Тату й мамо!”
І кличу, кличу – котиться луна.
І все зника – і прибрана садиба
Край шляху на околиці села,
Край шляху на околиці села…
