Де синії гори, де гори Карпати,
Туман в полонинах пливе…
Струнка, як смерека, близька і далека
Кохана гуцулка живе.
Рожеві серпанки, дівочі співанки
Ген-ген вітер в гори жене…
Тебе, рідний краю, до болю кохаю,
Навік полонив ти мене.
Такому коханню повік не зів’яти,
Цвісти йому в серці, цвісти!
В Карпати, в Карпати, в далекі Карпати
Лети, моя пісне, лети!
Лети, моя пісне, лети над горами
Ген-ген до верхів’я гори.
До тієї хати, у гори Карпати,
Кохану гуцулку збуди.
Де синії гори, де гори Карпати,
Туман в полонинах пливе…
Карпати, Карпати, зелені Карпати
Навік полонили мене.
