Мене в дитинстві вітер колихав,
Він слав мені не килими під ноги, —
Я в супроводі галасливих ґав
Орав із батьком перелоги.
Ступали ми в пухку ріллю з Гнідком,
Вона мені здавалась чорним плесом.
Черствий окраєць хліба з часником
Для мене був смачним делікатесом.
Яка щаслива, вимріяна мить —
Везти додому борошно на возі!
І як, буває, серце защемить,
Коли побачу хліб десь на підлозі.
Бо я збагнув глибинно ще дитям:
У батька руки репалися згодом,
Щоб хліб родив, а хліб — це кров життя,
Политий рясно хліборобським потом.
- Наступний вірш → Микола Нагнибіда – Хліб чесно вчіться здобувати
- Попередній вірш → Аркадій Музичук – Музика жнив
(Оцінок ще немає)