Тиха блакить над містом шумить
І падає цвіт вогнів на явори,
Де росли, де стрічались ми з тобою
В Наддніпрянські вечори.
Там, де росли, де стрічались ми з тобою
В Наддніпрянські вечори!
Радість зітхань, найперших кохань,
Як вогник мій завжди в душі горить.
Я любов у житті знайшов з тобою
В Наддніпрянські вечори!
В далях доріг любов я зберіг,
Проніс, як щастя цвіт, крізь всі вітри.
І живуть, як пісні пливуть, у серці
Наддніпрянські вечори.
Завжди живуть, як пісні пливуть, у серці
Наддніпрянські вечори.
Наддніпрянські вечори…
Наддніпрянські вечори…
