Дмитро Луценко – Осіння пісня: Вірш

Осінь в саду розлилася,
Осінь, як повінь, червлена.
Вишня в багрець одяглася,
Мов молода наречена.
Мов молода наречена
Вишня в багрець одяглася.

Листя, крудляючи, пада,
Віє з лугів прохолода.
Золоту вишня не рада,
Теплого літечка шкода.
Теплого літечка шкода
Золоту вишня не рада.

В думи ясні поринаю,
Ген пропливає хмаринка.
Сам я, признаюсь, не знаю,
Чом промайнула журбинка.
Чом промайнула журбинка
Сам я, признаюсь, не знаю.

Ой не клубочся, тумане,
Листя не в’яль тополине.
Жайвором серце жадане
Скоро до мене прилине.
Скоро до мене прилине
Жайвором серце жадане.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Луценко – Осіння пісня":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Луценко – Осіння пісня: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.