Дмитро Луценко – Осіннє золото: Вірш

Багряний лист в гаю кружля,
Шумлять отави молодо.
Чого ж, чого вдягла земля
Рясне осіннє золото?

Втрача в гаю верба густа
Листки зелено-рунисті,
А я гублю ясні літа
Своєї юності.

Приспів:
Літа на зиму повернули,
Пливуть в осінній хмурості.
А я люблю, а я люблю,
Люблю, як в юності.
А я люблю, а я люблю,
Люблю, як в юності.

Пора весни до мене знов
Не вернеться із вирію.
Щасливих днів п’янку любов,
Як пісню, серцем вимрію.

Багряний цвіт в гаю кружля,
Шумлять отави молодо.
Чого ж, чого вдягла земля
Осіннє золото?

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Луценко – Осіннє золото":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Луценко – Осіннє золото: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.