З кінофільму “Радість моя”
Край села
Шелестить верба.
Впала ніч на землю голуба.
Загляда
Місяць в тихий став.
Нащо я щиро так покохав?
В самоті
Серце защемить…
Як тебе, кохана, розлюбить.
Я ходжу
До верби дарма,
Бо тебе розлюбити сил нема.
З білих зір я вінок сплету,
Дам тобі веселку золоту,
Полотном стежку застелю,
Бо тебе лиш одну я люблю.
Запашні віти нахилю,
Бо тебе лиш одну я люблю!
