Рідна земле моя, у гаях і розбуджених росах,
В самоцвітах сія молода твоя сонячна врода!
У привільних степах, на Дніпровських вогнях
Постаєш, мов зоря, моя доля ясна!
У ранковій росі, в яблуневій красі
Це для тебе, для тебе приходить весна!
Рідна земле моя, ти даєш мені
Сонце і квіти, і красу, і любов,
Щоб я жив, добротою зігрітий.
Там, де юні ідуть у незвідану путь,
Де веселкою в небо мости піднялись
Ми побачимо знов, моя вірна любов,
Рай де ми вперше зустрілись колись.
Рідна земле моя,
Край дороги замріяні верби,
Без твоєї снаги
Я в журбі у знемозі помер би.
Свої мрії ясні, свої думки, пісні
Я тобі віддаю, моя земле!
Знаю, пройдуть літа, молода й золота
Не померкне ніколи твоя доленька!
