Дмитро Луценко – Розляглись тумани: Вірш

Розляглись тумани над долинами
Край села, край села…
Падав вечір над хатинами
Зорями й росинами
Край села, край села…
Падав вечір над хатинами
Зорями й росинами…

Розляглись тумани над дібровами,
Не ходи, не ходи…
Не гуляй ти з чорнобровими,
Не чаруй розмовами,
Не ходи, не ходи…
Не гуляй ти з чорнобровими,
Не чаруй розмовами…

Розляглись тумани над криницями,
Ти не клич, ти не клич
Серце юне вечорницями
Квітами й зірницями…
А-а-а-а-а…

Розійшлись тумани понад нивами,
Щоб жили, щоб жили
Ми з тобою не зрадливими,
Вірними й щасливими,
Щоб жили, щоб жили…
Ми з тобою не зрадливими,
Вірними й щасливими…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Луценко – Розляглись тумани":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Луценко – Розляглись тумани: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.