Дмитро Луценко – Україно, любов моя: Вірш

Як не любить тебе, Україно!
Ніжних світань і прозорих криниць,
Червоних зірниць і пісень солов’їних
В рідних шумливих гаях.

Приспів:
Моя Батьківщино,
Моя Україно,
Вкраїно, любов моя!

Ти простяглась за сині Карпати,
В буйних садах і в розмаї дібров.
Як вірну любов, як лагідну матір,
В серці ношу тебе я.

Приспів.

Ти розцвіла у блакитних барвінках,
В славі й добрі, як веселка ясна.
Співа далина про молодість дзвінко,
В радості й щасті сія.

Приспів.

Де б я не був, а кручі Славути,
Села й міста в подніпровім краю,
Як матір свою, я не можу забути,
Завжди люблю тебе я!

Приспів.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Луценко – Україно, любов моя":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Дмитро Луценко – Україно, любов моя: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.