Розшумілись луги рясними калинами,
І верби старі в задумливих снах.
Де ходили з тобою крутими стежинами,
Рідним маревом хвиль чарувала нас тиха Десна.
Вечір кликав дівчат далекими зорями,
З долин і дібров пливла сивина.
І співала про щастя ночами прозорими
Світла юність моя – зачарована тиха Десна.
Промайнули літа з вітрами суворими,
Вогнями калин, як мрія ясна,
Та співає про щастя заквітчана зорями,
Мов дівчина-краса, зачарована тиха Десна.
