Човен спав на бережку,
На гарячому піску,
Та прийшли уранці діти,
Стали втрьох його будити:
— Швидше, човнику, вставай
І дарма часу не гай —
Ми поїдем по лілеї
Для матусеньки своєї.—
Два весельця узяли,
По ставочку попливли.
Довгостеблі квіти рвали,
На дні човника складали.
Вітерець летів на став
І тихесенько спитав:
— Ви для кого, любі діти,
Водянії рвете квіти?
— Для матусеньки своєї —
День народження у неї.
- Наступний вірш → Дмитро Мегелик – Вербичка
- Попередній вірш → Євген Маланюк – Березіль
(Оцінок ще немає)