Повернулися із річки
Гусенятка: гил, гил, гил!
Смичуть пір’я невеличке
Із своїх біленьких крил.
А одне гусятко долу
Довгу шийку нахиля,
І таке воно вже кволе,
Що і крил не розправля.
Хтось його поранив тяжко,
Ніжку хтось йому підбив.
Взяв я бинт і перев’язку
Гусеняткові зробив.
Хоч воно тоді на мене
І образилось на мить,
Та сказало гусці: “Нене,
Ніжка менше вже болить”
А як біль затих — зраділо,
Білі крильця підняло…
І до берега побігло
Та й на хвилях попливло.
- Наступний вірш → Дмитро Мегелик – Теличка
- Попередній вірш → Дмитро Мегелик – Стежечка
(Оцінок ще немає)