Дощ вночі розлив калюжі,
Всі дерева обкупав.
А в саду хтось, мабуть, дужий
Нашу яблуньку зламав.
Потоптав на грядці квіти,
Сіно в лузі поваляв.
Тато каже, що то вітер
Цілу нічку бушував.
Може, вітер має руки,
Має ноги, коли так?
Чув я: він у шибку стукав
І нагонив переляк.
Тато спав, і спала мати,
Тільки вітер не вгавав.
Не пустили його в хату —
От він яблуньку й зламав.
Іншим разом буду знати,
Лиш постукає вночі,—
Відчиню йому кімнату:
— Йди погрійся на печі.
