Був день, коли ніхто не плаче,
Був ясний день, як немовля.
Та я здригнувся так, неначе
Твоє ридання вчув здаля.
Я знаю – ти не заридала,
А в світі, що гуде й гримить,
Мене лиш пошепки назвала,
До себе кликнула в ту мить.
- Наступний вірш → Дмитро Павличко – Де ждав я тебе, як свята
- Попередній вірш → Дмитро Павличко – Живу, як той гірський потік
(Оцінок ще немає)