Моя бабуся – чарівниця.
Як тільки скаже: «Ну, лети!» –
Біжу, лечу, неначе птиця,
Вдихаю вітер висоти!
Сусід глузує: «Бабо, пташко,
Як гарно ви вчите малу!
Та на руках літати важко –
Позичте їй свою мітлу!»
А потім каже: «Дайте спокій,
Онучка ваша – то не птах.
Вона вже скоро в світ широкий
Літатиме на літаках!»
Бабуся так відповідає:
«Не псуйте ви дитя моє,
Нехай на літаках літає,
Та знає – крила й власні є.
В час наукового прогресу
Я тайну чарів зберегла.
Із жабки я роблю принцесу,
А з тебе я зроблю осла».
