Дівчино моя мила,
Ти блискавкою брови
Сонце мені затьмила.
Глянь, чаклування дівчаче, –
Шукає поводиря
Серце моє незряче.
Може, на переходах
Ти руку йому даси,
Ніжну й легку, як подих.
Доти життя, допоки
Ти будеш його вести –
Хоч би й чотири кроки!
