За кермом сидів гном.
Поруч його жона.
А позаду гноменята —
по троє біля кожного вікна.
Гном не більший за мухомора,
борода сива, горбатий ніс.
Маленька машина, але не дуже скора,
мчала дорогою через ліс.
Я руку підняв мимохіть.
Гном зупинився:
— Чого ти хочеш?
— Будьте ласкаві, підвезіть!
Він сміється:
— Гаразд, небоже,
мені чародійна сила відома,
щоб міг ти сісти в машину мою
я перетворю тебе на гнома!
Будеш малесеньким,
будеш мати маленьку радість
і маленьку біду.
— Та ні,— благаю,—
не треба, дідусю,
я не подумав, я пішки піду…
- Наступний вірш → Дмитро Павличко – Розмова
- Попередній вірш → Борис Грінченко – Три бажання
(1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)