Цей хліб, що світить на моїм столі,
Поборює мою печаль і втому.
Я сонця двигіт відчуваю в ньому,
Неначе пульс на власному чолі.
Безсмертя української землі,
Розкрилля вод, вогні ракетодрому,
В слова чи в сталь закуту силу грому
Возносять хліборобів мозолі.
Не нам нужди чи голоду очима
Дивитись на весільний коровай,
Складати вірш, в якому стогне рима.
Нам думати про новий урожай.
Щоб стала в ріст пшениця, як Дунай,
І мисль горіла в неба за плечима.
