Дмитро Павличко – Мова: Вірш

Я по Києву ходив,
Рідну мову чув аж двічі…
То було в годину див
у двадцятому сторіччі.

Двадцять перший вік. Юрма.
Слів чужих ловлю окруху.
Є держава, та нема
Батьківщини мого духу.

Скільки ще помре епох,
Доки дух цю темінь зборе,
Доки України Бог
Вийде із Дніпра на гори?!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Павличко – Мова":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Дмитро Павличко – Мова: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.