Ніч була ясна, я стежками біг.
Стопи опікав кам’яний моріг.
Линула зоря на круті плаї,
Як метелика, я впіймав її.
Під вікном твоїм я відкрив кулак,
Показав зорю, мов червоний мак.
Та не вийшла ти, тільки у вікні
Стала й знак дала – геть іти мені.
Я назад помчав темним путівцем,
Біжачи крізь ніч, плакав я тихцем.
Я в руці стискав, наче бите скло,
Мертвої зорі неживе крило.
Ніч була ясна, я відкрив кулак,
Ах, моя рука – мов червоний мак.
