Дмитро Павличко – Обруч: Вірш

Біжить хлопчик,
білий чубчик, мов курча;
Підганяє паличкою обруча.
За ним сонце, наче мати, —
навздогін;
Щоб не впав, бува,
та не побився він!
По долині, по стежині,
біля круч
Біжить сонце, білий чубчик
та обруч!
І нема, немає в світі далини,
Де спинилися б
невтомні бігуни.
Ах, обруч! Куди,
куди він так жене
По стежині через поле
весняне?
Я питаюсь, бо ж то я —
оте хлоп’я,
А те сонце —
то матусенька моя.