Дмитро Павличко – Равлик: Вірш

З’явився равлик на стежині,
Немов турист із рюкзаком.
Він власний дім несе на спині,
Ледь посувається повзком.
Прямує в далеч невідому,
Де світить голуба роса.
Здається, що від свого дому
Втекти він хоче в небеса.
Блискучі ріжки, мов антени,
Стримлять у небо – придивись:
Вивчає він стебло довженне
І йде захоплено кудись.
Іде крізь трав зелені нетрі,
Понад калюжну каламуть,
Стає на кожнім сантиметрі
Перепочити – й далі в путь!
Він пізнає свої дороги,
І в ніч зарошену, м’яку
Йде, взявши дві зорі на роги.
Як місяць у муравнику.