Дмитро Павличко – Розмова: Вірш

— Де ти, киценько, була?
— Я була аж край села.
— Що ти, кицю, там робила?
— Хвостом жито молотила.
— А може, то був овес?
— Ні, овес молотив пес.
— Що за працю ти дістала?
— А дістала кусень сала.
— Де те сало, покажи ж?!
— А те сало з’їла миш.
— Де та миш, моя кицютко?
— В нірочку забігла хутко.
— Де та нірочка?
— В траві,
У шовковій мураві.
— Де ж та мурава шовкова?
— Випасла ряба корова.
— Де корова та ряба?
— В стайні коло жолоба.
— Де та стайня, кицю мила?
— Блискавка її спалила.
— Де та блискавка лиха?
— В тучах доню колиха.
— А куди поділись тучі?
— Порвав вітер на онучі.
— А де ж він, скажи мені?
— В димарі співа пісні.
— Де ж димар?
— Там, де на хаті
Хвилі диму волохаті.
— А куди подівся дим?
— Не дивилась я за ним.
— А чому ж ти не гляділа?
— Бо на хаті не сиділа.