Щось у мені тремтить,
Як зимове повітря.
Несхопне, наче мить,
Студене, наче вістря.
То я тобою вщерть
Наповнив душу, мила,
Ти ж думала про смерть,
Коли мене любила.
- Наступний вірш → Дмитро Павличко – Я пригадав собі один стіжок у горах
- Попередній вірш → Дмитро Павличко – Твоя душа звіздаста і смаглява
(Оцінок ще немає)