Нарешті вийшла з пуп’янків листва,
Ростуть чеченські прапори зелені;
Москва (бійці в гарячці та в гангрені)
Жде гостей на травневі торжества.
Побєда! (Брешете, Чечня жива!)
І там, де бігали царі скажені,
Ідуть юрмою (совість у кишені)
У масках всі — біля глави глава.
Сміються. Пильно витирають ноги.
Заходять під склепіння золоте,
П’ють келихи за радість перемоги,
Але в слідах за ними… щось не те,
Підошва ловить щось липке й густе —
Сочиться кров з кремлівської підлоги.
