Ти – як дощ. А я – мов явір.
Хочу листям тебе зловить.
Але в кроні, як сни в уяві,
Крапелини твої – лиш мить.
Щоб листки мої, наче свічі,
Твоїм світлом засяяли в млі,
Ти повинна приходити двічі:
Спершу – з неба, а вдруге – з землі.
- Наступний вірш → Дмитро Павличко – Не пригадуй, що було
- Попередній вірш → Дмитро Павличко – Мжичка тремтить, як мембрана
(Оцінок ще немає)