Дмитро Павличко – Віник: Вірш

– Я в кутку стояв за кару.
– Ну, то й що?
– Віником мене прозвали.
– Ну, то й що?
– Заставляють замітати.
– Ну, то й що?
– Я в кутку стаю на руки.
– Ну, то й що?
– І кажу: беріть за ноги!
– Ну, то й що?
– Підмітайте, як вам треба.
– Ну, то й що?
– А те, що батько за вушко – круть
І каже мені: «Затям,
Якщо віникові їсти дають.
Замітати повинен сам!»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Павличко – Віник":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Дмитро Павличко – Віник: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.