Чорний ліс, убогі села,
Людські ниви, довгий лан
Темна ніченька покрила
І закутала в туман.
В подірявленій одежі,
Непритомний і блідий,
Я блукаю через межі
І прокльони шлю з грудей…
- Наступний вірш → Дмитро Загул – Чорна хмара сонце вкрила
- Попередній вірш → Дмитро Загул – Чотки часу
(Оцінок ще немає)