Де ти, сподівана доле?
Де ти, надіє свята?
Вже проминають поволі
Ті молодії літа,
Гасну і в’яну поволі,
Серце щоднини болить…
Де ти, сподівана доле? —
Тихо! Бо доленька спить!..
Де ти, сподівана доле?
Чом тебе й досі нема?
Вже наступає поволі
Добра холодна зима.
Серце в грудях леденіє,
Камінь на серці тяжить…
Де ти. рожева надіє? —
Тихо! Надія мовчить!..
Де ти, сподівана доле?
Де ти, надіє моя?
Сохну і в’яну поволі…
Вічно скитаюся я.
Щастя не мав я ніколи…
Гаснуть надії мої.
Вже не віднайду я долі,
Не дочекаюсь її!..
- Наступний вірш → Дмитро Загул – Де взяти слів таких жагучих
- Попередній вірш → Дмитро Загул – Деколи
(Оцінок ще немає)