Де взяти слів таких жагучих,
Таких нечуваних проклять?
І біль тих ран моїх пекучих
В слова співучі переллять.
Щодня, щовечора, щоранку
Зітхає серце те слабе
І хоч квилить безперестанку,
Не може зрушити тебе.
- Наступний вірш → Дмитро Загул – Два світи
- Попередній вірш → Дмитро Загул – Де ти, сподівана доле
(Оцінок ще немає)