Вірші класиків > Дмитро Загул: Вірші > Дмитро Загул – Голос милого далеко

Дмитро Загул – Голос милого далеко: Вірш

Голос милого далеко
Чує серденько моє,
Оленятком скаче легко
І на хвилюку не стає.

Він до сарноньки своєї
Через гай перелетить,
Через гори, через скелі –
Погляд радісно тремтить.

Під дверцятами чекає,
Заглядає до вікна,
Не говорить, а співає:
“Вийди, пташечко моя!”

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Дмитро Загул
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Загул – Голос милого далеко":

Читати схожі вірші:

  1. Дмитро Загул – Як душа до душі заговоре
  2. Дмитро Загул – Мене твій погляд ловить
  3. Дмитро Загул – Далеко від рідного краю
  4. Дмитро Загул – Дивлюсь у далеч
  5. Дмитро Загул – На небо хмари налягли
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Дмитро Загул – Голос милого далеко: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.