Вони сидять серед базарів
І продають дрантивий крам, –
Нікому непотрібний хлам
Перед ними храм краси захмарив.
Сидять щовечора, щоранку,
Сидять, торгують цілий день, –
І давніх, крадених пісень
Кричать, кричать, кричать безперестанку.
Як обійти юрбу купецтва,
Щоби дійти в свій власний храм?
Не вір брехливим крамарям,
Хто родився дійсно для мистецтва!
