Чи не марно марю мрії,
Коли стільки вже століть
Постать матері Марії
Тут примарою стоїть.
Ледве чутно скорбний голос:
«Я примарою умру!»
В мене й серце розкололось
На Марію і Мару.
З них одна стоїть марою
Під раменами хреста,
Друга гострить ясну зброю
Вирушати на міста.
З гордим прапором Марута
Серед натовпу пливе:
Пропадай, стара отруто!
Ми п’ємо вино нове!
Скорбно слухає Марія
Ще нечуваних пісень:
Переможна наша мрія!
Великодній день.
І мені як часом сниться
Зойк заплаканих зозуль;
Та ясніше сяє криця
Під ударом куль.
Марно марили ми досі
Про Марію, про одну!
Дві, як сестри русокосі,—
Вийшли разом на війну.
Серце стримати не може
Враз утіхи і жалю.
Може, друга переможе
Тугу страждущу мою.
І загоїть давні болі
Поневолених людей.
І розвіється на волі
Сум Марії віковий.
