Мене твій погляд ловить
З-під тих шовкових вій,
І чистим сріблом дзвонить
Веселий голос твій.
Твій ніжний голос
В’ялить мене щодня.
Від нього, мов той колос,
Хилюсь до тебе я.
Від погляду одного
Я таю, мов той віск,
А ти — холодна скеля,
Бездушний обеліск.
- Наступний вірш → Дмитро Загул – Марія і Мара
- Попередній вірш → Дмитро Загул – Між межами жваво, живо
(Оцінок ще немає)