Між межами жваво, живо
Жовте жито жнуть женці.
Розпочалось нині жниво,
Серп аж пріє у руці…
Сніп за снопом ув’яває,
Он лежить цілий покіс!
Жарту жвавий жнець не знає,
Ляже трупом жовтий ліс…
Пісня радісна лунає
Довгим полем золотим,
В небі жайворон співає
Свій журливий довгий гімн.
Світ на сонці в спеці мліє,
Світить золотом стерня…
Легкий легіт полем віє,
Дише запахом земля…
Золотими серпанками
Заслонилися ліси…
Линуть співи над цвітками
В честь роботи та й краси…
- Наступний вірш → Дмитро Загул – Мене твій погляд ловить
- Попередній вірш → Дмитро Загул – Мов та лілія ніжна і біла
(Оцінок ще немає)