Сонячні панелі, ранки золоті, –
Що ж ви невеселі, друзі молоді?
Звідки в вас ті жалі? Звідки той мотив?
Вам одкриті далі неймовірних див.
Ні за чим тужити – перед вами світ!
Вами не прожито й трьох десятків літ.
Киньте непотрібний і нудний мінор!
Задзвоніть як срібний, як веселий хор.
Хай квилить і плаче про важкий тягар,
Хто в душі і вдачі – люмпенпролетар.
