Моя душа — то ангел раю,
Упавший херувим.
Чужим між рідними блукаю,
Даремно щастя тут шукаю…
Не тут, не тут мій дім!
За недосяжною красою
Блукаю серцем скрізь;
Щодня вмиваюся сльозою,
А смутку, смутку не загою
Росою власних сліз.
- Наступний вірш → Дмитро Загул – Може, й так
- Попередній вірш → Дмитро Загул – Мрії злеліяні, сни перемріяні
(Оцінок ще немає)