Дмитро Загул – На небо хмари налягли: Вірш

На небо хмари налягли,
Розсипались дощами,
На землю море розлили
Погоями-ріками.

Літає смуток над селом,
Під стріхи заглядає,
Широким і тяжким крилом
Віконця заслоняє.

Холодний вітер на полях
Дрібні квітки толочить,
Селом розносить сум і страх,
Із серця кровцю точить…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Загул – На небо хмари налягли":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Дмитро Загул – На небо хмари налягли: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.