Вірші класиків > Дмитро Загул: Вірші > Дмитро Загул – На покоси

Дмитро Загул – На покоси: Вірш

На покоси
Впали роси,
Гейби перли,
Заясніли,
Затремтіли
І завмерли…
Сходить сонце
Із-за гаю,
На покоси
Посилає
Ясні лучі,
На росинки –
Крапелинки
Ті дрижучі…
І цілує їх,
І гріє,
І голубить…
Чи ж воно не розуміє,
Що лучами,
Як мечами,
Їх загубить?
І розбилися росинки
Білим димом…
Не дивилось сонце ясне,
Як краса перлова гасне,
Плило мило…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Дмитро Загул
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Дмитро Загул – На покоси":

Читати схожі вірші:

  1. Дмитро Павличко – Впали роси на покоси
  2. Дмитро Загул – Так любо, гарно так, чудово
  3. Дмитро Загул – Простерся вечір над селом
  4. Дмитро Загул – Настрій
  5. Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Дмитро Загул – На покоси: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.