На покоси
Впали роси,
Гейби перли,
Заясніли,
Затремтіли
І завмерли…
Сходить сонце
Із-за гаю,
На покоси
Посилає
Ясні лучі,
На росинки –
Крапелинки
Ті дрижучі…
І цілує їх,
І гріє,
І голубить…
Чи ж воно не розуміє,
Що лучами,
Як мечами,
Їх загубить?
І розбилися росинки
Білим димом…
Не дивилось сонце ясне,
Як краса перлова гасне,
Плило мило…
- Наступний вірш → Дмитро Загул – Даремне ти турбуєшся, поете
- Попередній вірш → Дмитро Загул – На трави місяць сипав перли
(Оцінок ще немає)